13. «ТРАВМА СВІДКА: ЯК РОЗУМІТИ ТА ПЕРЕЖИТИ?»

04.04.2022

(компіляція різних матеріалів)

Доброго вечора, ми з України😉

Друзі, як і обіцяла ділюсь з вами лонгрідом на тему:

«ТРАВМА СВІДКА: ЯК РОЗУМІТИ ТА ПЕРЕЖИТИ?»⠀

Текст буду публікувати блоками, які передбачають відповіді на таке:

🧐 Що психологи розуміють під «психологічною травмою»

🆘 Які ознаки гострого стресу та травми;

🧐 Як розуміти поняття «травма свідка»

🐼 Що робити з тим, щоб не заглиблювати стан гострого стресу та відновити свій більш-менш стабільний стан психологічного благополуччя

Починаючи цей допис, згадалось, як мені неодноразово доводилось пояснювати свою дивну зацікавленість психологічними портретами та особливостями особистісного укладу таких історичних постатей, як Сталін та Гітлер, Муссоліні, в перелік цих постатей також ввійшов і Троцький.

Цікавість до цих персоналій в основному підігрівалась тим, що я хотіла знайти людську відповідь та хоч якось собі пояснити, що скеровувало цих людей до тих вчинків, які закарбовані в нашій історії. Ніколи не думала, що доведеться з тим самим питанням зіштовхнутись і при моєму житті.

Якщо полюбляєте складну літературу, то можу порадити чудову працю Еріха Фромма «Анатомія людської деструктивності», автор писав своє дослідження понад 30 років. Наприкінці книги Фромм яскраво зобразив психологічні портрети Гітлера, Гімлера та Сталіна.

Але попри те, що вивчала – не можу знайти хоч якоїсь адекватної відповіді щодо подій сьогодення. Окрім, хіба, якогось психічного регресу, де всі надбання цивільного світу знівельовані і ті, хто коїть жахіття сьогодні – мають тотальні порушення психіки, які вже не можуть прирівнюватись до «людського», особистості та індивідуальності там вже немає, лише архаїчність та функціонування на рівні первісної людини.

 13.1 ЩО ПСИХОЛОГИ РОЗУМІЮТЬ ПІД “ПСИХОЛОГІЧНОЮ ТРАВМОЮ”

🌞 Друзі, в мене, як завжди, хороші новини: якщо ви переживаєте жах, біль, шок або відстороненість і іншу низку важких переживань, то ви є НОРМАЛЬНИМИ та ЗДОРОВИМ людьми. Ваша психіка травмується контентом, сигналізує про порушення норми, а отже – сигналізує про людяність!⠀

У сучасних працях психологічна травма визначається як стан сильного страху, що переживається людиною при зіткненні з раптовою подією, яка є потенційно загрозливою її життю. Такий страх перевершує можливості індивіда та не дозволяє йому контролювати або ефективно реагувати.⠀

Серед сучасних теорій психічної травми заслуговує уваги інтегративний підхід П. Левіна, який передбачає психологічне, біологічне, психофізіологічне та нейропсихологічне знання. Тож, травма розуміється автором як порушення певного бар’єру, що захищає людину від різних впливів та супроводжується надзвичайно сильним почуттям безпорадності. З точки зору П. Левіна, руйнівна сила психічної травми залежить від індивідуальної значущості травмуючої події та здатності до саморегуляції особистості.

П. Левін писав, що зазвичай травму пов’язують з впливом таких подій, як війна, фізичне, емоційне або сексуальне насильство, нещасні випадки або природні катастрофи. Однак існує багато “звичайних” подій, навіть цілком сприятливих, які можуть стати не менш травмуючими: повідомлення, що хтось із близьких живий, новини, які несуть у собі характер протирічь тощо.⠀

Психіка реагує на зовнішню травматичну подію за такою схемою:

1️⃣ спочатку вона трансформує зовнішню травму під внутрішню “самотравмуючу силу”, тобто те, що сталось може накладатись або на наш попередній досвід, або на певні особливості нашого світосприйняття➡️

2️⃣ потім відбувається “злоякісне переродження” психологічних захистів, які перетворюються з системи самозбереження психіки на систему її самознищення. Базові психічні захисти переходять на примітивний рівень функціонування: відхід від реальності, розщеплення, відстороненість, не бажання говорити, трансові стани, виникнення повторюваних стереотипних дій та реакцій, втрата сенсу існування, тобто психіка може регресувати, а отже критичність та раціональність мислення може порушуватись.

❗️До речі, раціоналізація та інтелектуалізація – це одні з основних механізмів психологічного захисту вищого порядку. До прикладу, коли ми намагаємось собі хоч якось критично пояснити алогічність та жорстокість подій.

‼️Зауважте

Не варто знецінювати примітивні психологічні захисти, оскільки їх функція покликана на відреагування та проживання травми, щоб запобігти руйнуванню особистості, тому

❗️‼️якщо ви відчуваєте у собі, або спостерігаєте в когось спустошеність, відстороненість, щось на кшталт втрати контакту з реальністю, порушення мовлення – не варто лякатись, подякуйте індивідуальним особливостям щодо самозбереження).

⠀

❤️‍🩹 Але! Варто знати, що травмована психіка продовжує травмувати саму себе через синдром нав’язливого повторення. Наприклад, людина, яка колись пережила травму приниження і не подолала її, може часто опинятись в ситуаціях приниження, ударів по самолюбству, до прикладу, людині з травмою зради можуть постійно зраджувати – в побуті ми рідко про це думаємо.

За аналогією з фізичною травмою та реакцією на неї організму функціонує й психічна травма. Істотна відмінність психічної травми від фізичної полягає в тому, що вона невидима та має непрямі ознаки, головною з яких є душевний біль. Рефлекторна реакція організму на будь-який біль — це відсторонення та уникнення.

‼️ Але основна функція болю — інформаційна, вона повідомляє про наявність ушкодження та запускає механізм на зцілення й виживання організму.

🙏 Тому не варто знецінювати будь-який біль, він є, а отже нагадує про необхідність певних дій до самозбереження! Тож, попри те, що усі ми дорослі люди і добре знаємо як справитись із життєвими негараздами, тим більше, що на нашу (хибну іноді) думку хтось страждає більше, ніж ми, не соромтесь звернутись за професійною допомогою, це може допомогти оптимізувати ваші сили відновлення.

Також варто зауважити, що психологічна травма може мати ознаки соматичного порядку, і як вказував З. Фрейд, соматизація сприяє розрядженню психічного напруження. У психіці формується специфічне “ментальне ядро” або “пункт перемикання”, асоціативно пов’язаний з усією “атрибутикою” отриманої психічної травми.

Це “ментальне ядро” почне активізуватися щоразу, коли ситуація нагадуватиме травматичні переживання, одночасно запускаючи патологічні механізми реагування. Вчений називав цей процес феноменом “нав’язливого повторення”.

🥺Таким чином, психічна травма має надзвичайно “хорошу пам’ять”, а її жертви страждають переважно від спогадів та патологічних патернів реагування, реалізованих несвідомо.

🌞Симптоми травми можуть зникати, якщо вдається з усією емоційністю відтворити в пам’яті, повторно пережити та проговорити травматичну подію, саме тому рекомендують звертатись до спеціалістів психологів та психотерапевтів, оскільки у них є достатній професійний інструментарій, щоб допомогти вам пройти через важкі та травмуючі переживання.

13.2 ОЗНАКИ ГОСТРОГО СТРЕСУ ТА ТРАВМИ

У пізніших працях поняття психічної травми розглядалося у контексті теорії стресу в якості особливої форми загальної стресової реакції. Відповідно до цього підходу травматичний стрес настає в тому випадку, якщо стресогенний фактор досить сильний, продовжується впродовж тривалого часу, перевантажує психологічні, фізіологічні та адаптаційні можливості людини, руйнує психологічний захист, викликає тривогу та призводить до психологічного й фізіологічного “ламання” в організмі. Якщо переживання стресової ситуації в нормі мобілізує адаптаційні ресурси організму та сприяє пристосуванню людини до мінливих умов, то травматичний стрес виснажує його адаптаційні можливості.

Як зрозуміти, що ви переживаєте гострий стрес?

👌 Провали у пам'яті. Відчуття «не розумію, що я роблю і куди йду, хто я теж не розумію». Все вилітає з голови, почали фразу - забули чим збиралися її закінчити. Пішли – забули, куди. Призначили зустріч і забули, забули телефон.

👌 Почуття, що ні в чому немає сенсу. Це не розпач, а швидше здивування – щиро не розумієте, навіщо чистити зуби, навіщо взагалі щось робити. Майбутнього немає.

👌Важко доводити справи до кінця, особливо справи розпочаті до війни – дочитувати книгу, доводити до кінця проект, завершувати таску, дотримуватись дедлайнів, продовжувати якісь стосунки.

👌 Ватна голова, начебто всередині неї є якісь зони обмороження. Вони не включаються та не працюють. Думки розбігаються та плутаються.

👌 Найпростіші речі робляться ну дуже довго. Можна годинами сидіти та дивитися в одну точку. Можна піти прати білизну - і через 40 хвилин виявити себе сидячим на кухні.

👌 Важко говорити. Фізично важко, навіть коли треба, з близькими, з колегами, навіть найпростіші фрази.

👌 Важко не говорити. Говорите і говорите, неважливо що, запихуєте слова в кожну порожню секунду.

👌 Раптова гостра ненависть до когось чи чогось. Гаряча, ніби вас облили окропом. Ви раніше й не думали, що можна відчувати щось таке.

👌 Лють і почуття зради. Загалом лють і злість – непогані почуття, вони означають, що у психіки все ще залишаються сили. Можна спробувати використати енергію агресії на щось корисне.

👌 Нестерпно дратують дрібниці. Не кажучи вже про близьких, близькі можуть дратувати так, що й передати не можна – хоча краєм свідомості ми розуміємо, що нічого незвичайного вони не роблять.

👌 Моторошне почуття самотності і бездомності. Навіть якщо будинок є, нікуди не дівся, і ми сидимо на рідному дивані.

👌 Відчуття безпроствітної темряви, ніби хтось загинув – чи то ми, чи хтось із близьких, чи весь світ. Начебто в ньому не залишилося ні фарб, ні листочків, ні звуків, ні друзів, нічого.

👌 Радість і полегшення. Якісь довоєнні питання вдало вирішилися самі по собі або виявилися оглушливо неважливими. Можна про це більше не думати.

👌 Сором за цю радість. Загалом багато різних видів сорому. Сором за те, що почуваєтесь винними. Сором, що недостатньо почуваєтесь винними. Сором за те, що ви не герой. Сором за розгубленість. Сором за те, що вам тривожно. І так далі.

👌 Легка ейфорія, прямо-таки підозріла. Безтурботне «все буде добре», «та це нісенітниця, через пару тижнів все закінчиться».

👌 Фізичне відчуття розірваності на шматки. Екзистенційний жах, панічні атаки, коли світ здається моторошним та підозрілим місцем.

👌 Безсоння.

👌 Або, навпаки, нескінченне бажання спати, спати і спати.

👌 Нічні жахіття, в яких мозок програє страшні картинки - війна, апокаліпсис, ядерний вибух на горизонті, обстріли, вибухи поїздів, ракетні удари.

👌 Дивні і сильні болі без причин у несподіваних місцях – спина, голова, шлунок, очі. Раптові алергії на порожньому місці. Запалення слизових. Імунітет не витримує перенапруги, тому страждають найбільш вразливі місця, іноді відразу декілька.

👌 Нетипові смакові пристрасті, коли одночасно їсте шоколад, м'ясо, яблука, хліб, ковбасу, халву, запиваючи все це кефіром. Безкінечно їсте, їсте і їсте, і все одно голодні.

👌 Або, навпаки, взагалі зник апетит.

Це далеко не всі симптоми, які ви можете спостерігати, можуть бути й інші.

❗️Пам'ятайте, що психіка з усіх сил намагається справитися з тим, що відбувається навколо.

⌛ Найкраще, що можна зробити — це дати психіці час на адаптацію, щоб вона змогла вмістити в себе нові знання про світ і людей…і все ж поговорити із психологом

13.3 ЯК РОЗУМІТИ ПОНЯТТЯ “ТРАВМА СВІДКА”

Отже, ми бачимо, що під травматизацією розуміють результат загрозливого впливу на психіку і тіло людини події або ситуації, які призводять до виникнення психологічної травми.

❗️Таку травму ще називають первинною, тобто подію, що «сприяла» виникненню психологічної травми.

Однак процес травмування може бути і не пов'язаний безпосередньо з подіями або ситуаціями.⠀

❗️Тоді ми можемо говорити про вторинну травму, тобто травму, яка виникла під впливом кого - або чого-небудь на психіку людини, викликаючи у неї емоційний відгук.

В теорії психологічної травми також гідне місце займає поняття ретравматізаціі або ретравми. Ретравматізація виникає при спогадах, розповіданні про подію або при перегляді відео матеріалів про неї. Психіка сприймає ці процеси як «хронічну» травму, яка «не закінчується», і реагує звичним для себе способом.

Первинна травматизація відбувається з безпосередніми учасниками події, які пережили, з певними реакціями, загрозу життю або безпеці.

⠀👉🏻👆🏻❗️Вторинна травматизація властива людям, які були свідками події, але самі в ній не брали участь або спостерігали подію з екранів телевізорів, моніторів. Їх реакції засновані не на реальній загрозі, а на уявленнях про неї. Тобто вторинна травматизація – це феномен проживання події, про яку є мозаїчна інформація і відсутні логічні ланки, а наша лімбічна система «домальовує» у вигляді фантазійних ілюзорних новоутворень, прийнятих свідомістю за справжні. Внутрішнє промальовування події набагато яскравіше, страшніше, ніж процес проживання самої події, адже подія закінчилася, а в ілюзіях може тривати скільки завгодно часу, обростаючи новими і новими подробицями, що руйнують психіку.

За ступенем інтенсивності вторинну травматизацію розділяють на 3 типи:

👀 «травма свідка», коли людина безпосередньо спостерігає за подією, але не є її учасником, має чіткі, але мозаїчні спогади про її деталі і лімбічна система лише додає фрагменти події, яких бракує для цілісного сприйняття (близько 10-20%). Фантазійним образам в такому випадку «місця немає», є лише деякі деталі, які допомагають вибудувати логічний ланцюжок події. Людина активно реагує на подію, що спостерігає і її когнітивна, емоційна і поведінкова сфери конгруентні ситуації;

🦻🏻 «травма слухача», коли людина не причетна до події, але близька до її учасників та має змогу слухати від них подробиці й бачити емоційні реакції. В такому випадку лімбічна система людини «домальовує» до половини нібито інформації про подію, додаючи своєї емоційності в інтерпретацію події при її переказуванні або спогаді. Цей ефект спостерігається і добре демонструється в дитячій грі «Зіпсований телефон», коли перші гравці майже точно передають інформацію, з невеликими спотвореннями, а наступні змінюють її до невпізнання. Людина, що схильна до такого типу вторинної травми, бере активну емоційну участь в діалозі, може безпосередньо реагувати на розповідь, когнітивна сфера в такому випадку лише допомагає «добудувати» логіку та цілісність сприйняття події;

📺 «травма глядача», коли людина має в наявності лише вивірений відрізок події з готовими інтерпретаціями і психіка «домальовує» на «презентований» ЗМІ епізод таку кількість інформації, яка докорінно змінює саму подію в уявленні людини. Сама назва вказує на основне джерело вторинного травмування – ЗМІ. Однак ця травма може стати результатом цілеспрямованого впливу на психіку людини не тільки ЗМІ, а й інтернет технологій, рекламних агентств, спеціально підготовлених пропагандистів, тобто тих, хто має певну мету і формує громадську думку під неї, використовуючи різні доречні для цього технології. Результатом такого впливу може бути колосальне руйнування психіки, коли фільтри критичності сприйняття інформації відключаються. У такому випадку можуть виявлятися відомі феномени сліпого фанатизму, «зомбі», так званого ватника, коли надана брехня не піддається сумніву, і психіка відсікає факти, що свідчать про іншу сторону події.

Достовірність інформації про подію в такому випадку представлена в незначних кількостях лише для «приспання» пильності критичних фільтрів і в неї інтегрована «потрібна» інформація, що маскується під достовірну. Такого роду травмування трапляється при зрушеннях громадського порядку, революційних ситуаціях, техногенних катастрофах, війнах і інших масштабних подіях, які спостерігаються і проживаються людиною. Участь людини-жертви в такому випадку пасивна, вона лише споживач інформації, що яскраво ми спостерігаємо сьогодні.

На сьогодні неможливо передбачити наслідки, з якими ми зіштовхнемось у майбутньому з огляду на психічне здоров’я. Проте, усі ті, хто перебуває у безпеці так чи інакше зазнають не лише психічної травми, а дедалі більше зіштовхуються із «травмою свідка», яка також може справляти довгостроковий вплив на різні сфери життя.

На жаль, ми всі з вами є свідками екстремальної ситуації, яка повсякчас травмує.

Існує хибна думка про те, що якщо людина у безпеці, то приводів для хвилювання немає, проте хочу наголосити, що проводилось безліч досліджень у галузі соціальної психології щодо цієї проблематики, які вказують на значні психічні та фізіологічні трансформації у свідків.

🧐🤔 ЯК МОЖЕ ПРОЯВИТИСЬ ТРАВМА СВІДКА?

👉🏻 після перегляду шокуючого контенту чи новин, ви яскраво уявляєте, що це могло відбутись з вами чи вашими близькими. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, або навіть панічну атаку;

👉🏻 безпорадність та сором за неможливість допомогти тим, хто постраждав або попередити самі події. Провина, що вціліли;

👉🏻 неймовірний, обпікаючий та потужний гнів, мрії про помсту, бажання руйнувати;

👉🏻 несподіваний спокій та пустота. Наслідки тривоги можуть проявити себе через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сноведінь. Перша реакція – сильний психічний захист;

👉🏻 порушення сну (проблеми із засинанням, короткий сон, безсоння);

👉🏻 біль голови, спини, шлунку;

👉🏻 запаморочення голови, нудота;

👉🏻 порушення концентрації уваги, складнощі із концентрацією уваги;

👉🏻 стан розгубленості, втрати контакту з реальністю;

👉🏻 розлади харчової поведінки;

👉🏻 поява фобій;

👉🏻 зміна емоційної поведінки (або надто яскраві емоції, або емоційна приглушеність)

‼️ Якщо помічаєте за собою щось із цього переліку, або із переліку гострого стресу – не лякайтесь, на жаль це є нормою у наш час.

13.4 ЩО РОБИТИ З ТИМ, ЩОБ НЕ ЗАГЛИБЛЮВАТИ СТАН ГОСТРОГО СТРЕСУ ТА ВІДНОВЛЮВАТИ ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Який засіб допомоги може бути зараз несподівано корисним☺️?

Пригадайте як ви подолали страх, який був пов’язаний із початком пандемії, що тоді вам допомогло, який позитивний досвід «психологічного перетравлення» у вас вже є. Це особисто ваш унікальний інструмент може бути😉⠀

А ОТ ЯКІ УНІВЕРСАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НАДАЮТЬ ПСИХОЛОГИ:

✅ Більше контактуйте з людьми, спробуйте мінімізувати час на одинці та в самотності. Теплі стосунки, доброзичлива комунікація – повертають віру та надію

✅ Спробуйте фокус уваги направити із внутрішніх переживань на зовнішні справи, визначити сфери де саме зараз ви можете бути ефективно задіяними, тобто: робочі задачі, допомога тим, кому зараз вона необхідна, волонтерство

✅ Спробуйте називати свої почуття та емоції, а ще краще записуйте їх (постукайте до мене в особисті, я вам надішлю перелік базових емоцій та їх функціі)

✅ Налагоджуйте контакт із власним тілом (масажуйте пальці рук, або будь-який інший самомасаж)

✅ Спробуйте впровадити у щоденну рутину будь-яку фізичну активність (зауважу, що миття вікон або підлоги – це також фізична активність)

✅ Спробуйте мінімізувати вживання різних психостимуляторів

✅ Слідкуйте за диханням, важливо собі нагадувати, що дихання має бути рівним, послідкуйте чи не затримуєте його несвідомо

✅Підвищену тривогу мінімізуємо за трьома напрямками: невизначеність, негативні сценарії майбутнього, диференціювання емоцій.

🔅Невизначеність: будуємо невеличкі, підконтрольні, короткотермінові плани. З поправкою на те, що може щось змінитись і ви до цього готові, готові бути гнучким зараз.

🔅Негативні сценарії майбутнього – раціоналізуємо і повертаємо себе у «тут і тепер»: «Як тепер жити з такими людьми поруч??? Як будувати майбутнє???». На питання такого порядку ні в кого зараз немає відповіді, нагадайте собі про це, а ще про те, що це тривога про далеке майбутнє. Сфокусуйте увагу, хто зараз є поруч з вами? Що разом з цими людьми ви можете побудувати😉

🔅Третє, розвиток навички рефлексії. Спробуйте зрозуміти та визначити, що саме зараз з вами відбувається, які емоції почуття переживаєте, назвіть їх. Тим самим ви легалізуєте свій стан, самою назвою опредмечуєте емоцію, тобто даєте самим собі зрозуміти, що вам потрібно саме зараз, щоб подолати неприємний стан.

✅ Як стежити за новинами, щоб не залишатися у вакуумі, але й не шкодити собі?

Найкраще переглядати сухі факти та статистику. Чим ясніше картинка, тим більше вона викликає емпатії.

❗️Найстрашніше - дивитися відео, далі - фото, далі - текст. Якщо вас сильно тригерить через події, що відбуваються, то варто обмежитися тільки текстом.

✅ Якщо на вас щось справило сильне враження, спочатку варто активізувати тілесні реакції: розтяжка, контроль дихання, самомасаж, легкі похлопування долонями свого тіла, можна себе обійняти. Далі спробуйте визначити та назвати свої почуття. Також варто переключитися на соціальну взаємодію: реальне спілкування, чатування, зателефонувати комусь із близьких – це переключає.

І ще раз повторюсь, любі мої колеги, не соромтесь зараз звертатись за психологічною допомогою!

Ви можете написати мені, ми можемо поспілкуватись, у разі вашого побажання, я можу порадити зовнішніх колег, які зараз на зв’язку і допомагають долати кризові стани.

І нехай цей вечір буде добрим,

ваша Аня Рєзнік💝