04.03.2022

Черговий день протистояння триває, на те, щоб вистояти і впоратись з таким стресом ми витрачаємо багато і моральних, і фізичних сил. Тому, якщо ви відчуваєте втому, згасання емоційне, виснаження – нагадайте собі, що це природно і з вами все нормально.⠀

Зверну вашу увагу, що адаптивні ресурси психіки людини влаштовані таким чином, що ми з вами здатні пережити багато чого і пристосуватись також. На адаптацію до стресу у нас з вами в нормі йде від 5 до 21 дня.

Проте, в цей період ми можемо переживати різні хвилі емоційних та фізичних станів: від спустошення до ейфоріі, від фізичної зарядженості до шаленої втоми та виснаження. Нам з вами зараз варто звертати увагу на самопідтримку, самозбереження та самовідновлення.

ЩО САМЕ ЗАРАЗ ВАРТО ЗНАТИ І ПАМ’ЯТАТИ, СТОСОВНО ПСИХОЛОГІЧНОГО САМОЗБЕРЕЖЕННЯ:

✅         НАВІТЬ, ЯКЩО НАС З’ІЛИ, У НАС ВСЕ ОДНО Є ДВА ВИХОДИ. Друзі, Ви вже пробачте за такі порівняння, проте нагадуйте собі час від часу, що до поки ми при свідомості - ми здатні діяти!

✅         КРИТИЧНІСТЬ МИСЛЕННЯ, АВТОНОМНІСТЬ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Як на мене, то зараз будь-яке рішення дається з болем, доводиться обирати крайні варіанти: залишитись в гарячій точці, покидати домівку, залишати рідних, йти боронити країну. Усе це вкрай непросто, проте, якщо ми собі проговоримо, що на даний момент – це найкраще, що я можу зробити, ми займаємо зрілу та самостійну позицію і від цього може стати морально легше.

Якщо ви залишаєтесь з батьками, дідусями та бабусями, якщо вони поводять себе зараз дещо інфантильно, а ви займаєтесь їх життєзабезпеченням (походи до магазину, намагаєтесь тримати дисципліну, заспокоюєте їх панічні стани), нагадуйте собі, що саме ви зараз є рятівною опорою для близьких, виходить «Хто як не ви?», тобто ви робите добру справу для своїх.

Підтримуйте себе цим, ваші рідні потребують зараз вашого гарячого серця та витримки.

✅         СПОКІЙ. Наш спокій може породжувати ілюзію того, що ми ніби щось знаємо, тому спокійні. Таким чином, наш спокій може розповсюджуватись на інших, що допомагає збалансувати взаємодію з іншими

✅         ІНФОГІГІЄНА. Наш інфопростір функціонує за принципом циклічних петель зворотного впливу: ми отримуємо інформацію, вона викликає емоцію у однієї людини, далі ця емоція може розповсюджуватись і відображатись в іншій людині. Цей феномен називають емоційним зараженням. Емоційне зараження може провокувати так званий тривожний інформаційний вир.

Як це працює?

«Інформаційне повідомлення, що потенційно несе загрозу

➡️

тривога

➡️

активація інформаційної поведінки (пошук інформації, як джерела заспокоєння)

➡️

відсутність інфоінструктажів за запитом

➡️

нова порція тривоги.

Інформаційна хвиля циркулярно підсилюється, потрапляє на зону життєво важливого для нас.

📣 Що робити, щоб мінімізувати такі тривожні хвилі і трішки абстрагуватись:

💛 Визначить мінімум інфоджерел, які викликають довіру, в це коло також можуть входити і люди, яким ви довіряєте. Таким чином ви мінімізуєте інформаційний вплив і зможете більше орієнтуватись на повсякденні задачі, які не потребують глобального аналізу ситуації;

💙 Робіть інформаційні паузи (визначте для себе час, коли ви можете переглядати новини, говорити про них із тими, хто поруч; або ж взагалі делегуйте моніторинг новин довіреній особі, а самі спробуйте відпочити. Це не означає, що ви проявляєте байдужість, а скоріше забезпечуєте себе необхідними силами).

🚫 Безкінечний моніторинг новин призводить до інфодемії, коли вже складно відрізнити, яка інформація є корисною/правдивою, а яка руйнівною.

Зараз такий час, що нам важливо тримати саме емоційний баланс, оскільки зневіра та емоційна виснаженість призводять до деморалізації, провокує відмову від особистісної відповідальності і, як наслідок до керованості, тобто на нас з вами в такому стані дуже легко здійснювати зовнішній вплив, морально руйнувати, а відповідно робити залежними.

Хочу з вами поділитись поглядами американського психоаналітика Бруно Беттельгейма, який свого часу перебував у концентраційних таборах Дахау та Бухенвальд. Автор у своїй книзі «The informed Heart: Autonomy in a Mass Age» описав декілька стратегій, що призводять особистість до саморуйнування і ділиться там, що допомогло йому зберегти себе та втримати здоровий глузд.

Шлях до саморуйнування в ідеях Б. Беттельгейма:

❤️перебування в умовах повної залежності та стресу;

❤️пригноблення можливості вільного та свідомого вибору (автор описує страшні умови, в яких існувала людина, де не мала права навіть обрати чи їй жити, чи їй вмерти);

❤️позбавлення особистості будь-яких проявів самоповаги;

❤️‍придушення будь-яких близьких та значущих стосунків;

❤️‍схильність до пліткування та особистісне підсилення страхів;

❤️‍шаблонність мислення (тобто відсутність мисленнєвої гнучкості та креативності);

❤️включенням в суспільні процеси, які несли у собі безкорисний або руйнівний характер (тобто робити щось, що не несе в собі ні цінності, ні сенсу, ні результату)

Автор у книзі поділився, що формою самопідтримки у ті часи для нього стала зацікавленість у проявах та реакціях тих, хто знаходився у таких самих умовах, як і він, а також спостереження за наглядачами таборів.

Автор ділиться спогадами про один випадок, у якому він гостро відчув, як негативні емоції, які були підкріплені з самого ранку, вплинули на його фізичне самопочуття, емоційно-вольові реакції та здатність конструктивно мислити. Така саморефлексія дозволила Б. Беттельгейму набути певної автономності і відповідно, сформувати ідеї щодо збереження власної особистісної цілісності. Автор акцентував увагу на тому, що людина, перебуваючи навіть у найстрашніших умовах, завжди повинна пам’ятати основну мету, до якої прагне, і така мета має нести не обов’язково глобальний характер.

Концентруючи увагу на поставленій меті та поетапній самореалізації на шляху до неї, на думку автора, особистість має можливість зберегти самоцінність, самоповагу та цілісність.

Саме мене робота Б. Беттельгейма багато в чому надихає і повертає віру в те, що я можу відновлюватись та зберегти себе, до прикладу:

📍        я можу мінімізувати стрес, переключаючи увагу на роботу, не гортаючи новини без кінця, я можу самостійно діяти, приймати рішення, бути автономною;

📍        я можу обирати, можу відмовлятись та погоджуватись;

📍        я можу за собою доглядати, я можу готувати для себе іжу, я можу допомагати іншим;

📍        в мене є поруч близькі, а на зв’язку друзі;

📍        я намагаюсь не підтримувати будь-які агресивні діалоги та відсторонюватись від засудження: виїзд з країни – нормально, залишитись в «гарячому» місті – нормально, залишити своїх і рятуватись – нормально;

📍        я роблю те, що вмію робити і вважаю за потрібне, а не те, що на даний час може вважатись соціально-прийнятним, адже я корисна там, де є на запит саме такі речі втішають, заспокоюють, дають можливість відпочити і забезпечити моральне здоров’я саме зараз.

Тримаймося,

з вірою у майбутнє, Ваша Аня Рєзнік💛💙