А.Й. Якубов (Харків)
Попередні зауваження.
1) Терміни «аніматор» або як застарілий «масовик-затійник» у заняттях з дітьми в бомбосховищі не є доречними.
2) У бомбосховищі діти опиняються під неперервним поглядом батьків, що для дітей досить обтяжливо. Тому першим завдання людини, яка займається у такій ситуації з дітьми, є виокремлення у просторі бомбосховища спеціального «магічного», ігрового підпростору. Найкраще це зробити фізично, за допомогою оточуючих предметів – коробки, стрічки, або діти, що сидять колом, спиною до інших.
3) Щодо ляльок. Їх можна створити з підручних речей. Наприклад, платок, що скручується, шарф. Така лялька може «ходити», «танцювати». Інший варіант – окуляри, зажаті між середнім пальцем, долоня, стиснута у кулака, можна додати платок – виходить «бабуля», яка може реагувати, сварити й ін..
4) Що необхідно людині, що приходить до дітей, мати з собою. Листи паперу, олівці, маркери, мотузку, шматок тканини 1,5мх1,5м, тенісні чи пінг-понгові м’ячики з діркою під палець, щонайменше пару надувних кульок.
1-й етап «Включення»
Гра. «Історія міста» (тривалість не більше 35-40 хв.)
Для дітей 7-10 років. Кількість 6-10 учасників.
Мета – втягування дітей в ігровий простір, в якому вони зможуть відчувати себе незалежними від нагляду дорослих, особливо важливо у ситуації фізично замкненому просторі бомбосховищі.
Береться коробка, яка уявляється «містом» чи «замком». Далі діти разом з ведучим наповнюють цю «місцевість» історією. Що у ньому є, які були герої, які відбувалися події? Як місто утворилося?
За ситуацією і можливістю можна на папірцях намалювати цих героїв та наклеїти на палички й далі з ними розігрувати сюжети, які по ходу вигадуються. Найголовніше: у вигадуванні сюжету наявність «мета» подій; малювати героя, якого дитина вигадала сама.
В кінці обов’язкове розвантаження від ведучого – віршик або казка.
2-й етап / цикл «Спостерігач»
Мета – долання роз’єднаності між дітьми
Гра «розвідник».
На столі розкладена мапа або її аналог, на ній розкидані предмети, яких має бути не більше п’яти. Предмети змішуються. Мета – розкласти їх на місця
Гра «автопортрет».
Ведучий просить дітей зробити (написати на папірцях) словесний автопортрет. Після того ведучий збирає описи і пропонує усім намалювати людину за описом, не називаючи і не вказуючи автора опису. А потім за малюнками вгадати, чий то є портрет.
Гра «портрет колом»
Діти сідають колом. Кожна дитина описує портрет когось з учасників. Ця людина має себе відгадати.
3-й етап / цикл «Разом»
Основна спрямованість ігор даного циклу - формування спрямованості на взаємодію, на вміння і бажання розуміти іншого.
Гра «дзеркало»
Двоє учасників стають один проти одного. Один з них ведучий, інший – його віддзеркалення. Завдання «віддзеркалення» повторювати за ведучим дії з найменшою затримкою у часі
Гра «робот»
Двоє учасників – один «оператор», який керує другим учасником «роботом». На території розкидуються усіляки предмети. Оператор дає прості однозначні команди, типу «вправо», «вліво», «крок вперед», «нахилитись», «схопити» і т.д. Завдання зібрати предмети й перенести їх у певне місце
Гра «кулька»
Двоє граючих і надувна кулька, яку ведучий встановлює між двома лобами граючих. Завдання – перенести кульку на певне місце.
Гра «шеренга»
Діти стають в один ряд, закривають очі і за командою ведучого мають повертаються наліво, направо. Завдання за мінімальну кількість команд усі мають повернутися в один бік.
Варіація, що потребує менше місця. Дітям пропонується викинути вгору руку – або кулак, або п’ятерню, або знак «Во!». Завдання те саме, якомога швидше синхронізуватися.
Гра «два барани»
На підлозі позначається / малюється шлях, грає двоє. Завдання – не скинувши один одного у прірву, помінятися на шляху місцями.
4-й етап / цикл «Вигадування»
Гра «складаємо казку»
Діти сідають у коло. Ведучий пропонує усім разом скласти казку, але таким чином, що кожен вимовляє одне речення по черзі за одне коло. Умови такі, по-перше, казка має містити якусь пригоду. По-друге, герої казки мають бути не тільки позитивні, але й негативні. За два-чотири кола складається казка.
Гра «неправильна казка»
На початку ведучий розповідає / нагадує якусь відому казку, наприклад «Червоний капелюшок». Потім ставимо завдання перед дітьми розповісти цю казку від особи одного з героїв цієї казки, наприклад від Вовка своїм вовчатам. Як розповіла б свою історію Курочка-Ряба.
Інша варіація цієї гри – склеювання, або змінювання початкових умов відомих казок. Наприклад, «25 поросят і сірий вовк», «Карлсон і Змій-Горинич», «Свинка Пепа й Губка-Боб» й т.і.
5-й етап / цикл «Акторські ігри»
Гра «Я – звірушка»
Звертаємося до дітей назвати звір ушку, на яку вони схожі (як варіант, звірушку, яка їм найбільше подобається). Після цього пропонуємо їм перетворитися у цю звірушку. Після того, як діти навчаться «перетворюватися» у обраних ними звірушек, ведучий пропонує показати ту ж саму звірушку, але у конкретній ситуації: коли звірушка боїться, коли хоче їсти, коли радії, коли соромиться й т.і.
Гра «Перетворитися у предмет» (для дітей 9-10 років й старше)
Пропонуємо предмети «пилосос», «свічка», «пральна машина», «умивальник», «дитячий рюкзак».
Наступним завданням є «оживлення» предмету – як він ходить, який він у різних настроях і т.і.
Гра «Побрехеньки»
Ведучий декламує простий коротенький дитячий віршик на три-чотири рядки. Потім він пропонує цей самий віршик прочитати дітям самостійно, але таким чином, щоб було зрозуміло, що дитині страшно, що дитині весело, що вона жаліється, скаржиться, що вона втомлена й ін.
Інший варіант гри: взяти / намалювати на різних папірцях смайлики й пропонувати дітям читати віршик від конкретного смайлика.