8 бойових навичок, які ускладнюють реінтеграцію
Адаптовано з дозволу Джеймса Манро, Ed.D, VA Boston Healthcare System
Воїни, які повертаються додому з дислокації, можуть зіткнутися з труднощами під час реінтеграції в цивільне життя через навички виживання, які вони розвинули під час життя в бойовому середовищі. Нижче наведено вісім бойових навичок, яким сім’ї можуть навчитися, щоб краще зрозуміти загальні проблеми реінтеграції військовослужбовців, які повертаються.
1. Безпека. Військовослужбовці в зоні бойових дій повинні бути в постійній готовності до небезпеки. Щоденні події вдома, наприклад пробка, можуть викликати відчуття небезпеки та вразливості. Військовослужбовець може шукати постійного контролю та пильності або намагатися взагалі уникати таких ситуацій. Тим, хто звик жити в безпечному середовищі, важко зрозуміти таке ставлення та поведінку.
2. Довіра та ідентифікація ворога. Щоб вижити, військовослужбовці повинні швидко навчитися не довіряти автоматично зоні бойових дій. Краще вважати, що всі є ворогами, поки не буде доведено протилежне. Удома недовіра і підозрілість можуть сильно зіпсувати найважливіші відносини, в тому числі шлюбні.
3. Орієнтація на місію . Першочергове завдання в армії - виконати місію, надану зверху. Вся увага та ресурси спрямовані на його завершення. У цивільному світі очікується, що люди будуть проявляти ініціативу, шукати завдання, балансувати конкуруючі пріоритети та самі вирішувати, як діяти далі.
4. Прийняття рішень. У зоні бойових дій виконання наказів має вирішальне значення для особистої безпеки, добробуту товаришів і успіху місії. Військовослужбовці, звання яких вимагає прийняття рішень, повинні віддавати накази про життя і смерть, навіть якщо вся інформація недоступна. Удома, особливо в сім’ях, рішення приймаються на основі співпраці. Людям потрібен час, щоб розглянути питання та варіанти, а також знайти додаткову інформацію.
5. Тактика реагування. У зоні бойових дій виживання залежить від автоматичного реагування на небезпеку. Дуже важливо діяти спочатку — з максимальною вогневою міццю — і думати потім. Утримання всіх запасів і обладнання, включаючи зброю, в чистоті, належному стані та на належному місці є критично важливим для реагування. Удома брудні кімнати та брудний посуд можуть здаватися небезпечними, а реакція військовослужбовця на ці реалії може виглядати як надмірна реакція та може залякати або навіть налякати членів сім’ї.
6. Передбачуваність і контроль інтелекту. У зоні бойових дій війська перебувають у серйозній небезпеці, якщо ворог може передбачити їхні пересування, порядок дій, розташування чи наміри. Військовослужбовці вчаться змінювати свій розпорядок дня та приховувати інформацію. Але вдома, в цивільному середовищі, роботодавці чекають рутини, а дітям вона потрібна.
7. Емоційний контроль. Бойові дії наражають військовослужбовців надзвичайних подій, які викликають страх, втрати та горе. Але робота вимагає, щоб вони рухалися швидко, залишаючись уважними та пильними. Діапазон прийнятних емоцій може звужуватися до гніву та заціпеніння. Наркотики та алкоголь допомагають підтримувати емоційне заціпеніння навіть після повернення військовослужбовця додому. Емоції, небезпечні під час бою, мають вирішальне значення для стосунків удома.
8. Розмова про війну. Важко говорити про те, як війна змінила людину. Війна може поставити під сумнів основні переконання військовослужбовця щодо людяності та справедливості у світі. Можливостей обміркувати це в бойовій обстановці мало. Вдома важко пояснити цивільним — людям, які живуть у безпеці, — що відбувалося під час бою, які рішення приймалися, чому ці рішення були потрібні. Розмова про війну може охопити військовослужбовця жахом або горем. А військовослужбовці можуть боятися, що їхні історії засмутять людей, які їм небайдужі, або призведуть до відторгнення.